Справжнім відкриттям стало для мене знайомство з венідіумом - квіткою з Південної Африки.
Незважаючи на те, що рід Венідіум включає більше двадцяти багаторічних рослин, квітникарі, в основному, використовують венідіум ноготковидний і пишний. Причому, обидва види вирощують як однорічники. У садах частіше можна зустріти венідіум пишний. Існує форма венідіуму з помаранчевими язичковими квітками. Важливо, що цвіте рослина (при посіві в другій половині квітня) з кінця червня до жовтня, а слабкі осінні заморозки йому нипочем. Мій дворічний досвід вирощування цього красеня показав, що найбільш насичене і виразне забарвлення квітка набуває на яскравому сонці.
Для посадки краще вибирати водо- і повітропроникний легкий грунт без застою води. На перезволоження венідіум реагує болючим станом, аж до загнивання кореневої шийки і загибелі всієї рослини. А ось тимчасова посуха йому не страшна. Особливість венідіуму - крихкість і ламкість бічних втечі, а також нестійкість до полегання від впливу вітру і дощу.
Тому про декоративну опору для рослини потрібно подбати заздалегідь. А при виборі місця для посадки перевагу віддавати не тільки сонячним і сухим ділянкам, а й враховувати захист від вітру.
Венідіум волію вирощувати розсадним способом. Насіння рослини дрібні, тому висіваю їх не глибше 0,5 см. Для проростання тримаю їх при температурі + 18-20 град. Щоб сіянці не витягувалися, розсаду найкраще розміщувати в теплиці або парнику за оптимальних умов освітлення і температури.
У відкритий ґрунт висаджую, коли зникне загроза заморозків. Найкраще венідіум виглядає в групах на задньому плані складних квітників або в центральній частині міксбордера.
Часто на венідіумі селяться полчища тлі. Але регулярні огляди рослин і профілактичні обробки біологічними інсектицидами дозволяють уникнути цих неприємних моментів.